Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), залишається однією з найбільш замовчуваних тем повномасштабної війни. Попри наявність системи допомоги, значна частина постраждалих не звертається по неї. Причини — не лише у стигмі чи страху осуду, а й у глибокій недовірі до системи та нерозумінні того, як саме відбувається процес отримання допомоги.

У суспільстві існують уявлення про те, що звернення до правоохоронних органів — це складно, небезпечно й часто безрезультатно. Ці переконання підсилюються поодинокими негативними кейсами у новинах чи соціальних мережах. У результаті багато людей залишаються наодинці зі своїм досвідом, не знаючи, що допомога існує і є доступною.

Перед нашою командою стояло завдання реалізувати національну інформаційну кампанію, яка б підвищила рівень обізнаності про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, і водночас працювала з бар’єрами звернення та демонструвала, що система підтримки функціонує, є доступною і орієнтованою на людину.

Робота з темою СНПК завжди передбачає високий рівень чутливості. У цьому випадку виклик посилювався кількома факторами.

З одного боку — емоційні бар’єри постраждалих: страх повторної травматизації, сором, страх осуду чи розголосу, недовіра до того, що їм повірять і допоможуть. З іншого — раціональні: складність процесу, нерозуміння етапів звернення, очікування бюрократії.

Паралельно існують і системні виклики — обмежений доступ до послуг у віддалених регіонах, нестача ресурсів, складність міжінституційної взаємодії.

Втім дослідження та серія інтерв’ю з представниками правоохоронних органів, спільнот, що об’єднують постраждалих від СНПК, та правозахисницями показали: попри різні ролі, обидві сторони мають спільне розуміння ключових проблем. І головне — саме емоційні бар’єри найчастіше стають причиною, чому люди не звертаються по допомогу.

Ключем до подолання цього бар’єру є прозорість. Розуміння того, як саме відбувається звернення, що чекає людину на кожному етапі та яку допомогу вона може отримати вже на початку, знижує рівень страху й невизначеності.

Втім, самої прозорості недостатньо, щоб повернути довіру. Тому другим важливим вектором стала людиноцентричність — акцент на тому, що за процедурами стоять люди, які щиро прагнуть допомогти.

Так народилася ідея кампанії «Ми вам віримо».

У її основі — просте, але критично важливе повідомлення: у системі, яку часто сприймають як холодну та формалізовану, працюють люди, здатні слухати, співпереживати й підтримувати.

Центральним елементом кампанії стали відео-історії — своєрідні відео-листи від правоохоронців до постраждалих.

Ми свідомо відмовилися від офіційної подачі: герої з’являються у кадрі без форми, у спокійній, неформальній атмосфері. Вони розповідають про свою роботу, пояснюють процес взаємодії з постраждалими і звертаються зі словами підтримки.

Це дозволяє зняти бар’єр сприйняття «системи» і побачити в ній людей.

У фіналі глядач бачить тих самих героїв уже в професійному середовищі — у формі або під час виконання обов’язків. Цей перехід підкреслює: роль і форма не змінюють людяності.

Паралельно відео виконують і практичну функцію — пояснюють, куди звертатися, яку допомогу можна отримати та як виглядає процес взаємодії.

Для масштабування кампанії задіяли декілька каналів: публікація відео у соціальних мережах команди та партнерів; розміщення на YouTube; запуск рекламного просування у Meta та YouTube; робота з онлайн-медіа; додатково — показ ролика у кінотеатрах мережі Multiplex.

Водночас відео-листи стали лише частиною ширшої інформаційної кампанії.

PR-команда агенції реалізувала серію з трьох тематичних флайтів у національних медіа у форматі інтерв’ю, аналітичних матеріалів та експертних колонок за участі представників правозахисних організацій, державних установ і соціальних служб.

Кожен флайт відповідав окремому етапу шляху людини:

«Ти маєш право на допомогу» — формував базову обізнаність про права постраждалих та руйнував ключові міфи;

«Звернутися — не страшно» — пояснював процес звернення, зменшуючи страх перед бюрократією та невідомістю;

«Допомога доступна всім» — демонстрував, що допомогу можна отримати навіть у віддалених або прифронтових регіонах завдяки онлайн-інструментам і мобільним сервісам.

Таким чином кампанія працювала одночасно на двох рівнях: емоційному — через відеопроєкт, що формує довіру, та раціональному — через матеріали, що дають чітке розуміння процесу.

PR-кампанія проєкту охопила понад 619 000 людей, а відеопроєкт «Ми вам віримо» досяг понад 2 600 000 охоплення, включно з результатами медіакампанії та показами у кінотеатрах мережі Multiplex.